Геморагічні лихоманки , група тих, що передаються від тварин людині пріродноочагових вірусних захворювань, об'єднаних загальними клінічними ознаками — підвищенням температури (лихоманка), підшкірними і внутрішніми кровоїзліяніямі. По збудникові, а також за способом поширення інфекції розрізняють декілька видів. Р. л. з нирковим синдромом (геморагічний нефрозо-нефріт) зустрічається в Європі і Азії у вигляді групових спалахів і спорадичних (одиничних) випадків. Механізм передачі недостатньо з'ясований; передбачається можливість передачі через гамазових кліщів. Природні вогнища можуть утворюватися в різних ландшафтах (ліс, степ, тундра). Резервуар інфекції — деякі види мишоподібних гризунів. Інкубаційний період 11—24 дні. Кримська Р. л. зустрічається у вигляді спорадичних випадків в південних степових районах СРСР (Крим, Таманський півострів, Ростовська обл. РРФСР, Південний Казахстан, Узбецька РСР, Киргизька РСР Туркменська РСР, Таджицька РСР), а також в Болгарії, тобто там, де поширені іксодовиє кліщі (Hyalomma). Зараження відбувається у весінньо-літній період. Інкубаційний період 2—7 днів. Збудник виявляється в крові хворих протягом всього гарячкового періоду. Сироватка крові видужуючих володіє специфічними противірусними властивостями. Омська Р. л. описана у жителів приозерних селищ Сибіру, у мисливців і членів їх сімей, в Барабінськой степу (в неприщеплених). Зустрічається в осінньо-зимовий період у вигляді спалахів, які пов'язані з епізоотіями у промислових тварин. Переносники хвороби — іксодовиє кліщі Dermacentor. Інкубаційний період 3—7 днів. У людини вірус виявляють протягом всього гарячкового періоду. Кліщова індійська лихоманка (киасапурськая лісова хвороба) викликається вірусом, схожим із збудником омською Р. л. Спостерігається у весінньо-літній період у вигляді спорадичних випадків. Інкубаційний період 4—8 днів. Вірус виділений від хворих людей, мавп, декількох видів лісових гризунів і птиць, від іксодових і гамазових кліщів. Аргентинською, або болівійською, Р. л. захворюють переважно з.-х.(сільськогосподарський) робітники і члени їх сімей в період прибирання кукурудзи. Вірус виділений від людей, польових гризунів і паразитуючих на них гамазових кліщів Haemophysalis. Інкубаційний період 2—11 днів. Близько к Г. л. примикають комарині лихоманки, що зустрічаються в окремих країнах Азії Африки і Океанії. За течією захворювання комарині лихоманки декілька відрізняються від Р. л. Ймовірно, вони також передаються людині від тварин, але резервуари інфекції в природі ще не з'ясовані. Передача збудника (вірус) здійснюється комарами. Вірус комариних лихоманок виділений від хворих людей (у ранні терміни захворювання) і від комарів.
Захворювання Р. л. в більшості випадків починається гостро: з'являються озноб, лихоманка (омська індійська, а інколи комарині), головний біль, різка слабкість; виникають кровотечі (носові, шлункові, кишкові, маткові, ниркові, порожнинні, з ясен, підшкірні) або геморагічні висипи на шкірі і слизистих оболонках. Наголошуються зміни в крові (лейкопенія, а для Р. л. з нирковим синдромом — лейкоцитоз), внутрішніх органах (Р. л. з нирковим синдромом супроводиться ураженням нирок, що виявляється різкими болями в попереку, а інколи, унаслідок змін в ниркових канальцях, припиненням відділення сечі), у нервовій системі (Р. л. з нирковим синдромом, кримська, аргентинська і комарині часто супроводяться колапсом і шоком). В л, що перехворіли Р.. залишається міцний імунітет.
Лікування симптоматичне: підтримка сердечної діяльності і боротьба з кровоточивістю. При аргентинській і Г. л. з нирковим синдромом — боротьба з обезводненням (введення великих доз нормальної плазми крові, електролітів; гормональні препарати — кортикостероїди). При кримській Р. л. позитивні результати дає введення специфічної сироватки.
Профілактика: знищення кліщів і гризунів; вживання засобів, що відлякують комах (акаріцидниє репеленти). Проти омської Р. л. застосовують спеціальну вакцину, що забезпечує тривалий і міцний імунітет.
Літ.: Смородінцев А. А., Казбінцев Л. І., Диваків Ст Р., Вірусні геморагічні лихоманки, Л., 1963; Угрюмов Би. Л., Клініка геморагічних лихоманок, Київ, 1961 (бібл.); Багатотомне керівництво по мікробіології, клініці і епідеміології інфекційних хвороб, під ред. Н. Н. Жукова-Вережникова, т. 8, М., 1966, гл.(глав) 11 і 13.
