Геморой (від греч.(грецький) haimorrhoi''s — кровотеча, від haima — кров і rheo — течу), геморой, вузлувате розширення вен прямої кишки, переважно в області заднього проходу. Розрізняють вузли зовнішні (підшкірні) і внутрішні (слизові підоболонки). На р. хворіють зазвичай люди середнього і літнього віку, чоловіки в 3 рази частіше за жінок. Розвитку Р. сприяють чинники, що викликають підвищення тиску і застій крові у венах малого тазу і венозних сплетеннях прямої кишки (хронічні замки, тривале перебування під час роботи в стоячому положенні, пухлини тазу і черевної порожнини, цироз печінки, у жінок — неправильне положення матки, вагітність); певне значення має і спадкова, природжена недостатність будови вен. При розвитку хвороби в задньому проході з'являються свербіння, паління, біль. Під час дефекації або при різкій напрузі вузли випадають; надалі вони випадають і при ходьбі. Випавші вузли незрідка тромбіруются і запалюються; унаслідок скорочення жому заднього проходу вони можуть ущемлюватися і омертвіти. Однією з найбільш показових ознак Р. є кровотечі з вузлів, в результаті яких може розвинутися анемія. Лікування: усунення привертаючих моментів, висхідний холодний душ, при замках — послаблюючі, клізми, дієта, у важких випадках — операція. Профілактика: усунення запоровши, відмова від вживання алкоголю, грубої і гострої їжі, лікувальна фізкультура.
Літ.: Про хвороби прямої і товстої кишок, під ред. А. Н. Рудих, М., 1963.
