Гекзаметр , гексаметр (греч. hexámetron, від héx — шість і métron — міра), 1) у античному метрічечком віршуванні 6-стопа дактиль з останньою усіченою стопою; у кожній стопі, окрім 5-ої, два короткі склади можуть замінюватися довгим, утворюючи спондей (—); цезура на 3-ій стопі (у греч.(грецький) Р. після 1-го або 2-го складу, в латинському лише після 1-го складу), рідше — після 1-го складу 2-ої і 4-ої стоп. Схема Р. ( — греч.(грецький), | — лат.(латинський) цезура):
Р. — самий споживаний розмір античної поезії: у епосі (Гомер, Гесиод, Вергилій, Овідій), в ідилії (Феокріт), в сатирах (Горацій, Ювенал). См, також пентаметр . 2) У силлабо-тонічному віршуванні Р. передається поєднанням тонічних дактилів () з хореями ().
Гнів, богиня, оспівай Ахіллеса, Пелєєва сина (Н. І. Гнедіч, пер.(переведення) «Іліади»).
В російській поезії Р. з'явився вперше у В. К. Тредіаковського («Аргеніда», 1751) і закріпився з часу переведення Н. І. Гнедічем «Іліади» (1829) і в поезії Ст А. Жуковського. У поезії нового часу уживається головним чином в стилізаціях античних жанрів («Рейнеке-Ліс» І. Ст Гете, «Пори року» До. Донелайтіса) і тим (А. Дельвіг, Н. Щербина, А. Фет).
