Гвездослав (Hviezdoslav) (псевдонім; справжнє прізвище Opcar, Országh) Павол (2.2.1849, м. Вішні-Кубін, — 8.11.1921, Дольні-Кубін), словацький поет. Народився в дрібномаєтній сім'ї. Почав друкуватися в 60-і рр. У поемах «Дружина лісника» (1884—86), «Ежо Влколінський» (1890), «Габор Влколінський» (1897—1899) змальовані взаємини дворянства і селян. У віршованих розповідях «Бутора і Чутора» (1888) і ін. показано життя села. У трагедії «Ірод і Іродіада» (1909), використовуючи біблейський сюжет, поет засуджує аморальність панівних класів. У патріотичній цивільній ліриці (цикли «Літні втечі», 1885—95, і ін.) Р. виступав в захист народу, засуджував національний гніт, розвінчував лицемірство привілейованого суспільства. Збірка «Криваві сонети» (1914) направлений проти імперіалістичної війни. У ряді віршів Р. закликав чеський і словацький народи до співпраці. Р. збагатив словацьку поезію в області поетичних жанрів і віршованих форм. Перекладав словацькою мовою Ш. Петефі, А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, А. Міцкевича, У. Шекспіра і ін.
Соч.: Spisy, sv. 1—12, Martin-brat., 1951—57; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Павол Орсаг Гвездослав. Вірші. (Предісл. М. Зенкевіча), М., 1961.
Літ.: Šmatlák St., Hviezdoslav, Brat., 1961: Кишкин Л. С., Патріотична лірика Гвездослава, в кн.: Література слов'янських народів, ст 5 [М., 1960].
