Гармонія , гармоніка, музичний інструмент з проскакуючими металевими язичками, що приводяться у вагання струменем повітря, що нагнітається хутром. Першу ручну Р. винайшов німецький майстер До. Ф. Л. Бушман в 1822. У Росії виробництво Р. виникло в 30—40-х рр. 19 ст (Тула). Вітчизняні майстри створили багато різновидів Р. двох основних типів. До 1-го відносяться Р., на яких при розтягуванні і стискуванні хутра кожна кнопка дає різні звуки. Це Р. тульська, саратовська, «черепашка», бологоєвськая, белобородовськая, касимовськая, петербурзька (попередниця баяна ), марійська марла-кармонь (звичайний розподіл звуків в діатонічних буд: до 1 , мі 1 , соль 1 , до 2 , мі 2 , соль 2 , до 3 при розтягуванні хутра, ре 1 , фа 1 , ля 1 , си 1 , ре 2 , фа 2 , ля 2 при стискуванні Р.). На Р. 2-го типа розтягування і стискування хутра не міняє висоти звуку. У їх числі вятськая, лівенка, русянка, Єлець рояльна (попередниця акордеона ), сибірська, хромка; національні: татарська, кубос, пшине, комуз, виборна азербайджанська. У Росії одночасно з перерахованими існували також німецькі і віденські Р., однорядні і дворядні. Р. є одним з найбільш поширених народних музичних інструментів.
Літ.: Новосельський А., Книга про гармоніку, М. — Л., 1936: Благодатов Р., Російська гармоніка, Л., 1960; Мірек А., Довідник по гармоніках, [М.], 1968.
