Ганслік , Ханслік (Hanslic) Едуард (11.9.1825, Прага, — 6.8.1904, Баден, поблизу Відня), австрійський музичний критик. Учень чеського композитора Ст Я. Томашека. Закінчив юридичний факультет Віденського університету. З 1856 приват-доцент Віденського університету по історії і естетиці музики, з 1861 професор. У трактаті «Про музично-прекрасний» (1854) Р. виступив як теоретик формалізму, заявляючи, що «вміст музики — рухомі звукові форми» що музика може змальовувати лише динамічну сторону відчуттів, відчужену від їх вмісту і услід за філософом І. Кантом стверджував, що «прекрасне не має мети, бо воно є чиста форма». Під впливом критики Р. визнав незадовільною аргументацію, дану в книзі і надалі зайнявся історією музики. Формалістичний підхід позначився і в критичних статтях, які Р. публікував з 1846. У них він виступав проти Р. Вагнера і Ф. Аркуша, недооцінював творчість видатних композиторів 19 ст (Ф. Шопен, Р. Берліоз, Дж. Верді і ін.), нападав на багато найбільших явищ російської музики.
Соч.: Geschichte des Concertwesens in Wien, Bd 1—2. W., 1869—70; Aus dem Concertsaal. 2 Aufi., Münch. — B., 1886; Die moderne Oper. Kritiken und Studien, Bd 1—9, Ст, 1875—1900; Aus meinem Leben, Bd 1—2, 4 Aufl.. B., 1911; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про музично-прекрасний, предісл.(передмова) [Р.] Лароша, М. 1895.
Літ.: Маркус С., Войовничий формаліст Е. Ганслік, «Радянська музика». 1949 № 8; його ж, Історія музичної естетики, т. 2, М., 1968.
