Ганецкий Якуб (Фюрстенберг Яків Станіславович) (партійний псевдонім: Генріх, Куба, Мікола і, Машиніст) (15.3.1879 — 26.11. 1937), діяч польського і російського революційного руху, радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1896. Народився у Варшаві в буржуазній сім'ї. Вчився в Берлінському, Гейдельбергськом і Цюріхському університетах. Учасник 4-го (1903), 5-го (1906) і 6-го (1908) з'їздів Соціал-демократів Королівства Польського і Литви. Член головного правління СДКПіЛ (1903—09). Учасник 2-го (1903) і 4-го (1906) з'їздів РСДРП. Один з керівників революційних виступів варшавських робітників в 1905. На 5-м-коді з'їзді РСДРП (1907) заочно вибраний членом ЦК. Делегат 5-ої Всеросійської партійної конференції (1908), входив в Російське Бюро ЦК партії в 1908—10. Неодноразово піддавався арештам і засланням. Учасник Міжнародного соціалістичного конгресу в Базелі в 1912, Поронінського наради більшовиків в 1913. У 1914 сприяв звільненню В. І. Леніна з австрійської в'язниці. Під час 1-ої світової війни 1914—18 прилучився до «Циммервальдськой лівою». У 1917 брав діяльну участь в організації повернення Леніна з еміграції. У 1917 член Закордонного Бюро ЦК РСДРП (б). Після Жовтневої революції член колегії Наркомфіна, комісар і керівник Народного банку. У 1920—22 член колегії Наркомвнешторга, член колегії НКИД, повпред і торгпред РРФСР в Латвії. У 1923—29 член колегії Наркомвнешторга. У 1930—32 член Президії ВСНХ(Вища рада народного господарства) РРФСР. У 1932—35 керував Державним об'єднанням музики, естради і цирку. З 1935 директор Музею Революції СРСР. Автор спогадів про Ст І. Леніне.
