Гамбургське повстання 1923, озброєний виступ гамбургського пролетаріату 23—25 жовтня, вища точка революційної кризи 1923 в Германії.
У вересні 1923 КПГ і Виконком Комінтерну, враховуючи загострення в країні революційної кризи, прийшли до висновку, що в Германії через 4—6 тижнів неминуче повинне статися озброєне повстання; входження комуністів в уряди Саксонії і Тюрінгиі повинне було сприяти боротьбі за створення всегерманського робітничо-селянського уряду. Згідно з рішенням ЦК КПГ, гамбургський пролетаріат повинен був подати сигнал до загального страйку і всегерманському озброєному повстанню за скидання панування монополістичного капіталу, за створення загальногерманського робітничо-селянського уряду. Три дні і три ночі погано озброєні повстанці Гамбурга, застосовуючи під керівництвом Е. Тельмана сміливу і гнучку тактику, вели героїчні барикадні бої проти противника, що багато разів перевершував їх. Особливо наполегливими були бої в гамбургських передмістях Бармбек і Шифбек.
В розпал битви стало відомо, що ЦК КПГ відмінив загальний страйк (яка повинна була перерости в озброєне повстання).
Виявилось, що маси робочого класу країни в результаті серйозних помилок керівництва КПГ на чолі з Брандлером — Тальгеймером до повстання не були достатньою мірою підготовлені. Єдність дій робочого класу була досягнута не у всіх робочих центрах країни, союз робочого класу і селянства ще не об'єднався. У вирішальний момент ліві соціал-демократи відмовилися підтримати пропозицію про загальний страйк. Праві соціал-демократи продовжували активно підтримувати буржуазію. Робочі уряди в Саксонії і Тюрінгиі при потуранні лівих соціал-демократів і розгубленості керівництва КПГ розганяли, і рух робітників, не дивлячись на їх запеклий опір, пригнічений.
Переконавшись в тому, що гамбургські повстанці виявилися в ізоляції, Е. Тельман віддав наказ про відступ. Р. ст було припинено організовано. Після його закінчення почалися масові репресії.
Героїчна боротьба німецького пролетаріату в 1923 не увінчалася успіхом. Головна провина за поразка робочого класу лягає на лідерів соціал-демократії, що зірвали єдність дій пролетаріату.
Компартія була єдиною політичною силою, що вказала дорогу до соціального звільнення. Проте вона була ще недостатньо зрілою, щоб через голови соціал-демократичних лідерів повести більшість робітників і селянства на боротьбу за робітничо-селянський уряд. А допущені керівництвом КПГ помилки, в одних випадках лівацько-сектантські, в інших — правоопортуністичні, ще більше утруднили розгортання революційного руху в країні.
Німецькі комуністи зробили глибокі виводи з уроків Р. ст Ці уроки зіграли важливу роль в подальшому розвитку компартії Німеччини в бойову марксистсько-ленінську партію.
Літ.: Тельман Е., Уроки гамбургського повстання. Вибрані статті і мови, [пер. з йому.(німецький)], т. 1, М., 1957; Ульбріхт Ст, Післявоєнна криза в Германії і події 1923 роки, «Питання історії», 1954 № 5; Комуністичний Інтернаціонал. Короткий історичний нарис, М., 1969; Давидович Д. С., Революційна криза 1923 р. в Германії і Гамбургське повстання, М., 1963: його ж, Ернст Тельман, М., 1971; Geschichte der deutschen Arbeiterbewegung, Bd 3, Ст, 1966.
