Галургия (від греч.(грецький) hals — сіль і ergon — справа, робота), розділ хімічної технології, присвячений виробництву мінеральних солей. У вузькому сенсі слова к Г. відносять переробку природних солей. Сировиною для галургичеських виробництв служать морська вода і відкладення солей, що утворилися при її концентрації в посушливому кліматі, а також озерні і підземні рассоли. Для виділення окремих солей використовуються процеси випару і кристалізації як в природних (у специа льно влаштованих басейнах), так і в заводських умовах. Теоретичною основою галургичеських процесів служать діаграми розчинності солей; практично найбільш важливі водні системи, утворені хлоридами і сульфатами натрію, калія і магнію, вивчені Я. Х. Вант-Гоффом із співробітниками (у 1897—1908) в Германії і Н. С. Курнаковим із співробітниками (з 1917) в СРСР. Для Р. характерне комплексне використання сировини; так, з рассолов морського типа добувають куховарську сіль, сульфат натрію, сульфат, хлорид і окисел магнію, бром. З ропи соляних озер, крім того, отримують соду, буру, солі літію. З мінералізованих вод нафтових родовищ витягують бром і йод. При переробці природних калійних солей поряд з хлоридом і сульфатом калія отримують хлорид і сульфат магнію, бром, солі рубідія і цезію. Див. також статті про окремі солі.
Літ.: Позін М. Е., Технологія мінеральних солей, 3 видавництва, ч. 1—2, Л., 1970; Вант-Гофф Я. Р., Океанічні соляні відкладення, пер.(переведення) з йому.(німецький), Л., 1936; Курнаков Н. С., Ізбр. праці, т. 3, М-код.,1963; Грушвіцкий Ст Е., физико-хімічний аналіз в галургиі, Л., 1937; Бергман А. Р. і Лужная Н. П., Физико-хімічні основи вивчення і використання соляних родовищ сульфатного для хлориду типа, М., 1951.
