газетно-журнальні монополії, крупні капіталістичні підприємства, що володіють великою кількістю газет, журналів і інших засобів масової інформації і пропаганди. У діяльності Г.-ж. м. наочно виявляється підпорядкування преси і інших засобів масової пропаганди інтересам монополістів, тісно пов'язаних з правлячими кругами і провідних їх політику, оголюється залежність буржуазної журналістики від грошового мішка.
Поява Г.-ж. м. пов'язано із загальним процесом вступу капіталізму в стадію імперіалізму, із зростанням і розвитком монополістичного капіталу. Перші газетні трести виникли в США (трест Ськріппса, 1878) і у Великобританії (трест Ньюнеса, 1881). Услід за ними були створені крупні газетні концерни: у Великобританії — братів Хармсуортов (що отримали згодом титули лордів Норткліффа і Ротерміра) і Бівербрука; у США — Херста, Мак-Корміка — Паттерсона; у Германії — Гугенберга, Ульштейна і ін.
Крупні Г.-ж. м. поглинають газети слабкіших фірм шляхом скупки газет і всякого роду «злиття». Скорочення числа газет супроводиться збільшенням накладу крупних монополізованих газет. Так, в 1952 в США виходило 1865 щоденних газет (разовий наклад 55 370 тис. екз.(екземпляр)), у Великобританії — 122 (31 млн. екз.(екземпляр)), у Франції — 151 (10 193 тис. екз.(екземпляр)), а в 1966 відповідно в США — 1754 (61 397 тис. екз.(екземпляр)), у Великобританії — 106 (26 700 тис. екз.(екземпляр)), у Франції — 117(11 872 тис. екз.(екземпляр)).
Розширюючи сферу впливу, Г.-ж. м. своїми капіталовкладеннями підпорядкували собі багато інформаційних агентств, підприємства паперової і поліграфічної промисловості, заводи по виготовленню друкарської фарби і т.д. У останні десятиліття з розвитком радіомовлення і телебачення вони прибрали до своїх рук багато радіо- і телевізійні станції. Крім того, застосовуючи всілякі способи тиску, «королі» буржуазної преси контролюють значну частину коштів масової інформації і пропаганди, що не належать ним, в своїх країнах. Будучи провідниками ідеологічної експансії імперіалізму і неоколоніалізму, Г.-ж. м. прагнуть захопити друк, радіо і телебачення країн Африки, Азії і Латинської Америки, що розвиваються.
До сучасних найбільших Г.-ж. м. відносяться: у Великобританії — «Ассошиейтед ньюспейперс» (володіє 3 лондонськими щоденними газетами, контролюють 13 щоденних, 21 щотижневе видання, телевізійну компанію «Саутерн тельовіжн», є співвласником телевізійних станцій Австралії, має паперово-целюлозні підприємства в Канаді), «Інтернешонал паблішинг корпорейшен», заснована С. Кингом (230 газет і журналів у Великобританії, Африці і Латинській Америці, капіталовкладення в англійському комерційному телебаченні, в паперовій промисловості Канади), концерн Р. Томсона (169 газет, 150 періодичних видань, 30 радіо- і телевізійних станцій у Великобританії, США, Канаді, Азії, Африці, Латинській Америці); у США — трест Ганнетта (30 газет, місцеві радіо- і телевізійні станції), об'єднання Ськріппс — Говард (18 газет, 75% акцій агентства «Юнайтед прес інтернешонал»), концерн Ньюхауса (22 газети), монополія Херста (15 газет, 11 журналів, прес-синдикат, клієнтами якого є біля 2700 газет), «Тайм — Лайф інкорпорейтед» (журнали «Тайм», «Лайф» в США, а також їх спеціальні видання для Європи, Азії, Африки і Латинської Америки, журнал «Форчун», монополії належать радіостанція, підприємства лісової і паперової промисловості); у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — монополія Шпрінгера (5 щоденних і 2 недільних газети, декілька ілюстрованих журналів, контролює 80% пресів ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)); у Франції — монополія по поширенню друку Ашетт (має близько 50% капіталовкладень в загальнонаціональну організацію поширення, контролює видання найбільшої вечірньої газети «Франс суар», 11 тижневиків і ін.); у Японії — «Іоміурі симбунся» (токійська щоденна газета «Іоміурі», декілька провінційних газет, 2 телецентри), «Асахи симбунся» (найбільша щоденна газета «Асахи», ряд вечірніх газет і тижневиків), «Майніті симбунся» (друга найбільша щоденна газета «Майніті», декілька тижневиків і журналів, газета на англ.(англійський) яз.(мова)).
Панування Г.-ж. м. викликає протест демократичної громадськості. Так, в 1968 у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) прошлі потужні демонстрації, направлені проти діяльності концерну Шпрінгера.
Літ.: Беглов С., Монополії слова, М., 1969; Матвєєв Ст А., Імперія Фліт-Стріт, М., 1961; Іноземний друк. Короткий довідник, М., 1964.
