Гадячський договір 1658, «Гадячськая унія», між українським гетьманом-зрадником І. Виговським і польським урядом, поміщений 6(16) вересня в р. Гадяче. Р. д. передбачав передачу України Польщі і відновлення влади польських феодалів. Старшина отримувала шляхетськие привілеї, чисельність козацького реєстрового війська встановлювалася в 60 тис. чіл. (у секретній декларації Виговський зобов'язався зменшити його до 30 тис. чіл.). Православному духівництву гарантувалася свобода богослужіння, представникам вищого православного духівництва надавалися місця в польському сенаті. Сенаторські місця від Київського воєводства закріплювалися виключно за православною шляхтою, а від Брацлавського і Чернігівського воєводств — по черзі за православними шляхтичами і католиками. Р. д. відповідав інтересам тієї частини української старшини, яка прагнула отримати права польської шляхти, але означав закабалення українського народу шляхетськой Польщею. Польський сейм поспішив затвердити Р. д., але він не придбав реальної сили, оскільки в результаті повстання народу Виговський був позбавлений влади в 1659.
