Вісліценус (Wislicenus) Йоханаєс (24.6.1835, Клейнехштедт, поблизу Галле, — 5.12.1902, Лейпціг), німецький хімік-органік, працював переважно в області теорії хімічної будови і стереохімії. Професор хімії університетів: у Цюріху (1864—70), у Вюрцбурге (з 1872), в Лейпцігу (з 1885). У 1863—75 досліджував молочні кислоти, синтезував звичайну молочну кислоту і довів її будову. У 1869 вперше встановив ідентичність звичайної молочної і м'ясо-молочною кислот, молекули яких володіють різним просторовим розташуванням. Ці погляди послужили безпосереднім поштовхом до висунення Я. Х. Вант-Гоффом (1874) стереохимічеськой гіпотези, яку Ст розвинуло далі. У 1887 довів, що з її допомогою можуть бути встановлені всілякі конфігурації окремих геометричних ізомерів (стереоізомерів) неграничних вуглеводнів. Дослідження Ст сприяли міцному твердженню в науці стереохимічеських вистав. Їм були синтезовані глутарова кислота (1878), метіл-β-бутилкетон (1883) і ін. Відкрив вініловий ефір (1878) і вінілуксусную кислоту (1899).
Соч.: Über die räumliche Anordnung der Atome in organischen Molekülen und ihre Bestimmung in geometrisch-isomeren ungesättigten Verbindungen, Lpz., 1889; Die Umsetzung stereoisomerer ungesättigten organischen Verbindungen bei höhen Temperaturen, Lpz., 1890.
Літ.: Биків Р. Ст, Історія стереохімії органічних сполук, М., 1966; Beckmann Е., Johannes Wislicenus. «Berichte der Deutschen chemischen Gesellschaft», 1904, Bd 37, S. 4861—4946.
