операція Звислого Одеру 1945, стратегічна наступальна операція військ 1-го Білоруського (Маршал Радянського Союзу Р. До. Жуків) і 1-го Українського (Маршал Радянського Союзу І. С. Конев) фронтів 12 січня — 3 лютого під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945; складова частина загального стратегічного настання Озброєних Сил СРСР від Балтіки ка Дунаю. Наступальна операції радянських військ осінню 1944 в Східній Пруссії і Угорщині змусили противника направити туди частину сил із складу групи армій «А» з варшавсько-берлінського напряму. До січня 1945 перед двома радянськими фронтами оборонялися 3 армії (28 дивізій і 2 бригади) групи армій «А» (з 26 січня «Центр») — близько 400 тис. чіл., 4103 знаряддя і міномети, 1136 танків і штурмових знарядь, 270 літаків. Радянське командування створила значна перевага в силах і засобах: у 16 общевойськових, 4 танкових, 2 повітряних арміях і ряду з'єднань обох радянських фронтів було 1,5 млн. чіл. (у бойових частинах), 37033 знаряддя і мінометів, 7042 танки і самохідних артилерійських установок, 5047 літаків. Завдяки майстерним заходам маскування з боку радянського командування німецько-фашистське командування не чекало наступу радянських військ на центральній ділянці фронту раніше кінця січня. Радянське Верховне командування на прохання союзників перенесло термін початку настання з 20 на 12 січня, щоб відвернути німецько-фашистські сили із З. (див. Операція Арденн 1944—45 ). Війська 1-го Українського фронту перейшли в настання 12 січня, завдаючи головного удару з Сандомірського плацдарму, а війська 1-го Білоруського фронту —14 січня з Магнушевського і Пулавського плацдармів. До 18 січня головні сили групи армій «А» були розгромлені, оборона противника прорвана на 500- км. фронті на глибину 100—150 км. ; 17 січня була звільнена Варшава. Найближче завдання операції було виконане удвічі швидше, ніж намічалося за планом, що зробило можливим розвиток настання на Познань і Бреславль (Вроцлав). Німецько-фашистські командування почало спішно перекидати сили з резерву, із Західного фронту і інших ділянок (всього до 40 дивізій), але відновити прорваний фронт не змогло. 23 січня радянські війська оточили в Познані 62-тис. гарнізон противника. Війська 1-го Українського фронту вийшли на Одер і форсували його на ряду ділянок, лівофлангові армії фронту у взаємодії з 38-ою армією 4-го Українського фронту 19 січня звільнили Краків і зав'язали бої за промисловий район Силезський. 26 січня — 3 лютого війська 1-го Білоруського фронту прорвали зміцнення ворога на колишньому германо-польському кордоні, вийшли на Одер і захопили плацдарми в районі Кюстріна. До цього часу війська 1-го Українського фронту завершили звільнення Силезського промислового району і закріпилися на плацдармах на західному березі Одеру. В результаті В.-О. о. було повністю розгромлене 35 дивізій, а 25 втратили від 50 до 70% особового складу, було узято в полон близько 150 тис. чіл. Для операції був характерний стрімкий темп настання (25—30 км. в добу протягом 20 днів), обумовлений потужним первинним ударом, великою пробивною силою і високою рухливістю радянських військ, широким маневром і тісним взаємодією військ. Розгром німецько-фашистських військ у В.-О. о. створив передумови для успішного проведення Берлінської і Східно-померанської операцій. В ході операції були майже повністю звільнені Польща і значна частина Чехословакії.
Літ.: Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, т. 5, М., 1964; Конев І. С., Сорок п'ятий, М.. 1966; Жуків Р. До., Спогади і роздуми, М., 1969.
