Вірта Микола Євгенійович [р. 6(19) .12.1906, с. Велика Лазовка, нині Токаревського району Тамбовської області], російський радянський письменник. Народився в сім'ї сільського священика. Почав друкуватися в 1923. Перший і кращий роман Ст — «Самота» (1935; Державна премія СРСР, 1941; по його мотивах написана п'єса «Земля», 1937) — про історичну приреченість куркульського заколоту на Тамбовщине в роки Громадянської війни. По роману написана опера Т. Н. Хренникова «В бурю» (постановка 1939). Потім вийшли романи «Закономірність» (1937), «Вечірній дзвін» (1951, перероблене видавництво 1961), «Круті гори» (1956, перероблений в п'єсу «Дали неоглядні...», 1957), «Степ та степ довкруги...» (1960), «Повернена земля» (1960), «Бистробегущие дні» (1964), повести «Катастрофа» (1962), «Примара покидає Зелений горб» (1964—65). Автор п'єс: «Змова» (1938), «Наклеп» (1939), «Мій друг полковник» (1942), «Солдати Сталінграду» (1944) «Великі дні» (1947), «Хліб наш насущний» (1947; Державна премія СРСР, 1948), «Змова приречених» (1948; Державна премія СРСР, 1949), «Влітку піднебіння високе» (1959), «Три камені віри» (1960). Ст належать кіносценарії «Сталінградська битва» (1949, Державна премія СРСР, 1950), «Змова приречених» (1950) і ін. Нагороджений орденом Леніна і медалями.
Соч.: П'єси, М., 1950; Самота, М., 1962; Повести останніх років, М., 1965.
Літ.: Кин Ст, Талановита книга, «Новий світ», 1936 № 7; Усиевіч Е., Про «Закономірність» Н. Вірти, «Літературний критик», 1937 № 7; Макаренко А., Закономірна невдача, в його кн.: Про літературу, М., 1956; Сурвілло Ст, Недостовірна достовірність, «Літературна газета», 1966, 18 янв.(січень); Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 1, Л., 1959.
