Віллани (позднелат. villani, від латів.(латинський) villa — садиба, маєток), різні категорії феодально-залежного селянства в країнах Західної Європи в середні віки.
1) У Франції, Німеччині, Італії Ст знаходилися в порівняно кращому юридичному і майновому положенні, чим інші категорії селянства: для Ст тут була характерна відсутність спадкових особистих повинностей (тобто повинностей, які розкладалися б на особу, а не на земельний наділ селянина і спадково сплачувалися одному і тому ж сеньйорові), велика свобода у відчуженні тримань, ширші можливості переселення в іншу вотчину, в місто або на вільні землі. Складання категорії Ст відбувається тут в 9—10 вв.(століття) У 13—14 вв.(століття) (в період так званого звільнення) Ст стають багато серви . У 13—15 вв.(століття) термін «У.» став уживатися також як одне із збірних позначень всього селянства.
2) У Англії Ст — категорія селянства, що знаходилася в одній з найбільш суворих форм феодальної залежності. Для англійських Ст характерні: довільні повинності (повинності «по волі лорда»), виконання важкої панщини, строге обмеження прав відходу з наділу, підсудність лише суду свого ж лорда. Юридичне оформлення інституту вілланства завершується в Англії до середини. 12 ст Завдяки наявності в Англії цього періоду сильної королівської влади залежність Ст відрізнялася тут відомою уніфікованою в рамках всієї країни. У 15—16 вв.(століття), у міру перетворення вілланського тримання в копігольд, Ст як юридична категорія в Англії зникають.
Літ.: Космінський Е. А., Дослідження по аграрній історії Англії XIII ст, М. — Л., 1947; Барг М. А., Дослідження по історії англійського феодалізму в XI—XIII вв.(століття), М., 1962; Ськазкин С. Д., Нариси по історії західноєвропейського селянства в середні віки, М., 1968; Блок М., Характерні межі французької аграрної історії, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1957.
