Відхаркувальні засоби, група лікарських засобів, що полегшують виведення мокроти посиленням секреції бронхіальних залоз або розрідженням секрету, а також посиленням скорочень мускулатури бронхів. О. с. надають на мускулатуру і слизисту оболонку бронхів пряму або рефлекторну дію. До О. с. прямої дії відносять ефірні масла (евкаліптове, анісове масла, скипидар), терпінгидрат, йодиди калія і натрію. Початки ефірних, що діють масел — терпени і ароматичні вуглеводні, що роблять стимулюючий вплив на бронхіальні залози. Ці масла, що володіють також антисептичними властивостями, що дезодорують, ефективні при вживанні і інгаляції. Гідрокарбонат натрію і хлорид амонія надають слабку відхаркувальну дію, впливаючи в основному на в'язкість секрету бронхіальних залоз. Розчиняючи муцин, ці О. с. сприяють розрідженню мокроти. Ефективніший засіб — трипсин (протеолітичний фермент), що знижує в'язкість мокроти за рахунок деполімеризації білкових молекул, які входять в її склад.
О. с. рефлекторної дії — препарати з лікарських рослин (іпекакуани, термопсиса, сенеги). Алкалоїди і сапоніни, що містяться в них, при вживанні дратують рецептори слизистої оболонки шлунку і рефлекторно підсилюють секрецію бронхіальних залоз і перистальтику гладкої мускулатури бронхів.
О. с. застосовують при бронхіті і ін. запальних захворюваннях дихальних доріг, що супроводяться кашлем з в'язкою, важко відокремлюваною мокротою.
Літ.: Вотчал Би. Е., Нариси клінічної фармакології, 2 видавництва, М., 1965; Закусов Ст Ст, Фармакологія, 2 видавництва, М., 1966; Машковський М. Д., Лікарські засоби, 7 видавництво, ч. 1—2, М., 1972.
