Відділення церкви від держави, в державному праві принцип, що відкидає втручання держави у внутрішні справи церкви, передбачає відмову від участі церкви в державному управлінні і свободу громадян від примусу до сповідання тієї або іншої релігії. «Державі, — писав Ст І. Ленін, — не повинно бути справи до релігії, релігійні суспільства не мають бути пов'язані з державною владою» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 12, с. 143). У Радянській державі О. ц. від р. було проголошено одним з перших актів Радянської влади — декретом СНК(Рада Народних Комісарів) РСФСР від 23 січня (5 лютого) 1918, потім підтверджено Конституцією РРФСР 1918, конституціями ін. союзних республік, Конституцією, що діє, 1936 СРСР. О. ц. від р. — один з конституційних принципів і ін. соціалістичних країн. У соціалістичних державах громадянам забезпечується право не дотримуватися жодної релігії і вести антирелігійну пропаганду, жодна з релігій не користується привілеями або яким-небудь заохоченням з боку держави; релігійні об'єднання розглядаються як приватні організації, автономні в своїй внутрішній організації і в справах, що стосуються віри. У СРСР для спостереження за правильним вживанням законодавства про релігійні об'єднання і для здійснення необхідних заходів по забезпеченню свободи совісті совісті громадян утворений спеціальний державний орган — Рада у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР.
В тих буржуазних країнах, де О. ц. від р. формально проведено, фактично церква залишається частиною буржуазного державного апарату і має значний вплив. У конституціях ряду буржуазних держав (Швеції, Норвегії і ін.) закріплена як офіційна пануюча в цій країні релігія, чим узаконено привілейоване положення визначеної церкви.
