Вушна раковина, зовнішня частина слухового аналізатора ссавців і людини; утворена еластичним хрящем, покритим шкірою. Хрящ визначає зовнішню форму В. р. і її виступи: вільно заломлений край – завиток, і паралельно йому – протівозавіток, передній виступ – козелок, і лежачий ззаду нього – протівокозелок, човноподібну ямку, що не містить хряща мочку і ін. В глибині В. р. за козелком відкривається отвір зовнішнього слухового проходу (см. мал.(малюнок) ). Шкіра В. р. покритий волосками, в товщі її залягають сальні і потові залози. У одних ссавців В. р. забезпечений особливою мускулатурою і рухливий, в інших рухливістю володіють і окремі її частини, в третіх, як і у людини, рухливість В. р. різко обмежений. В багатьох форм, ведучих водний (китоподібні, бузкові, тюлені, моржі) або підземний спосіб життя (вихухоль кріт), В. р. повторно спрощений або повністю зредукований. В. р. добре розвинений у нічних тварин (кажани), в деяких видів лісових копитних, пустинних видів собачих і ін. В. р. сприяє уловлюванню, посиленню або віддзеркаленню звуків залежно від їх частот, визначенню просторів, положення джерела звуку, захищає слуху органи від механічних пошкоджень при ритті або від попадання води при пірнанні, а також від звукових перевантажень за допомогою особливих захисних волосків, перекривання слухового проходу або згортання всієї раковини (деякі кажани). Див. також Слух .
