Вострецов Степан Сергійович [17(29) .12.1883, с. Казанцево, нині Пермської області, — 3.5.1932, Новочеркасськ, похований в Ростові-на-Доні], герой Громадянської війни. Член Комуністичної партії з 1920 (у 1905—18 був меншовиком). Народився в селянській сім'ї, був ковалем. У 1906—09 служив в армії рядовим, за революційну агітацію серед солдатів в 1909 засуджений на 3 р. в'язниці. Учасник 1-ої світової війни, за хоробрість вироблений в прапорщики (1916). У Червоній Армії з 1918. У 1919—20 командував полком 27-ої стрілецької дивізії на Східному і Західному фронтах, відрізнився при звільненні Челябінська, Омська і Мінська. У 1921 начальник управління військ ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) по охороні кордонів Сибіру, в 1922 командував групою військ Народно-революційної армії Далекосхідної республіки при штурмі Спасська і звільненні Примор'я. У 1923 очолював експедиційний загін при ліквідації банди генерала Пепеляєва в Охотсько-аянськом районі. Закінчив воєнно-академічні курси (1927), командував дивізією і корпусом. Нагороджений 4 орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю.
Літ.: Кладт А. П. і Фавстов Р. А., Чотири ордени, М., 1958; Панків Д., С. С. Вострецов, «Військово-історичний журнал», 1963 № 12.
