Восточнобантоїдниє мови, група мов, поширених за течією рр. Крос і Бенуе в Нігерії, а також в Камеруні. Мови цієї групи — тів, баса, біром, ібібіо, ефік, бату, підгрупа мов бамілеке та інші виявляють деяку єдність в словнику, фонетичній і граматичній структурі. Найбільш характерною ознакою граматичної будови, покладеною в основу всіх класифікацій, є наявність системи іменних класів, виражених префіксами, рідше суфіксами. Узгодження по іменних класах реалізується різною мірою в різних мовах цієї групи. Так, в мові тів є узгодження прикметників і займенників по префіксу іменників, а в мовах бамілеке іменні класи не грають ролі в узгодженні. На рівні фонології Ст я. характеризуються наявністю закритого складу з будь-яким приголосним результатом, що протиставляє їх мовам банту, де закритий склад може мати лише сонантний результат. У деяких Ст я. наголошуються музичні тони, що мають смислоразлічительноє значення.
По класифікації американського ученого Дж. Грінберга Ст я. (до яких він відносить і мови банту) визначаються як що входять до групи бенуе-конголезьку, таку, що належить до нігер-конголезької гілки конго-кордофанськой сім'ї мов. По його класифікації власне бантоїднимі мовами називаються наступні мови: тів, бітаре, бату, ндоро, мамбіла, буті і мови банту. Існуючі класифікації не можуть бути визнані остаточними.
Літ.: Johnston Н. Н., A comparative study of the Bantu and Semi-bantu languages, v. 1—2, Oxf., 1919—22; Westermann D. and Bryan M. A., Languages of West Africa, Oxf., 1952; Greenberg J. Н., The languages of Africa, The Hague, l963.
