Востоков (псевдонім; справжнє прізвище Остенек) Олександр Христофорович [16(27) .3.1781, Аренсбург, нині Кингисепп Естонської РСР, — 8(20) .2.1864, Петербург], російський філолог-славіст, поет. Академік Петербурзької АН(Академія наук) (1841). Вчився в Петербурзі в кадетському корпусі, потім в АХ(Академія витівок). У 1805—1806 опублікував «Досліди ліричні і інші дрібні вигадування у віршах» (2 ч.); у 1812 — «Досвід про російське віршування» (окреме видавництво 1817) — одне з перших наукових досліджень системи російського тонічного віршування. У 1815 поступив на службу в Петербурзьку публічну бібліотеку, зайнявся вивченням пам'ятників давньослов'янської писемності, граматики слов'янських мов. Його «Міркування про слов'янську мову» (1820) заклало основи порівняльного слов'янського мовознавства в Росії. Автор двох граматик російської мови — «просторовою» і «короткою» (1831), «Описи російських і словенських рукописів Румянцевського музею» (1812), «Граматики церковнославянського мови» (1863), видав «Остромірово євангеліє» (1843). Редагував і брав участь в складанні «Словника церковнославянського і російської мови» (т. 1—4, 1847). Під його редакцією вийшли «Досвід обласного словника» (1852) великороса і «Доповнення» до нього (1858). Ст склав «Словник церковнославянського мови» (2 тт., 1858, 1861).
Соч.: Філологічні спостереження, СП(Збори постанов) Би 1865 (є покажчик праць Ст, сост. І. І. Срезневським); Нотатки А. Х. Востокова про його життя, [повідомив Ст І. Срезневський], СП(Збори постанов) Би, 1901.
Літ.: Орлів Ст, Російські просвітителі 1790—1800-х років, [М.], 1950; Цейтлін Р. М., А. Х. Востоков — один з перших російських слов'янознавців, «Короткі повідомлення Ін-та слов'янознавства», 1958, ст 25.
