Воронів Геннадій Іванович [р. 18(31) .8.1910, с. Рамешки, нині області Калінінськой], радянський державний і партійний діяч. Член КПРС з 1931. Народився в сім'ї сільського вчителя. Трудову діяльність почав в 1929, працював електромонтером, бригадиром і майстром на будівництві Череповецкого скляного і Пермського суперфосфатного заводів. У 1936 закінчив електромеханічне відділення гірського факультету індустріального інституту Томська ним. С. М. Кирова, потім вчився в Новосибірському інституті марксизму-ленінізму. У 1937—38 був завідуючим культпропотделом Кировського райкому ВКП (б) м. Томська. У 1938—39 завідувач відділом пропаганди і агітації, секретар Прокопьевського міськкому партії. У 1939—1948 секретар, другий секретар, в 1948—1955 перший секретар Читинського обкому партії. Одночасно в 1948—50 перший секретар Читинського міськкому партії. У 1955—57 заступник міністра сільського господарства СРСР. У 1957—61 перший секретар Оренбурзького обкому КПРС. У січні — жовтні 1961 заступник голови, з жовтня 1961 по листопад 1962 перший заступник голови Бюро ЦК КПРС по РРФСР. У 1962—71 голова Ради Міністрів РРФСР, з липня 1971 голова Комітету народного контролю СРСР. Делегат 19—24-го з'їздів партії; з 19-го з'їзду (1952) обирається членом ЦК КПРС. У січні — жовтні 1961 кандидат в члени Президії, з жовтня 1961 по квітень 1966 член Президії ЦК КПРС, з квітня 1966 член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 3—8-го скликань. Неодноразово очолював радянські партійно-урядові делегації за кордоном; був учасником переговорів між партійно-урядовими делегаціями соціалістичних країн. Брав участь в роботі Міжнародної наради комуністичних і робочих партій, що відбулася в Москві в червні 1969. Нагороджений 2 орденами Леніна і медалями.
