Вольфковіч Семен Ісаакович [р. 11(23) .10.1896, р. Ананьев, нині Одеської області], радянський хімік і технолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1946). У 1920 закінчив Московський інститут народного господарства. З 1921 працює в НДІ(науково-дослідний інститут) добрив і інсектофунгицидов ним. Я. Ст Самойлова, науковий керівник з 1935 по 1961. Професор Московського інституту народного господарства і Московського вищого технічного училища (з 1929), Військової академії хімічного захисту (з 1932), Московського університету (з 1946). Автор праць по переробці хибінських апатітов, каратауських фосфорітов і інших видів сировини, за технологією здобуття концентрованих і комплексних добрив, кормових засобів для тваринництва. Ст брало участь в створенні промисловості мінеральних добрив в СРСР, в хімізації сільського господарства. З 1937 Ст член президії, а з 1963 президент Всесоюзного хімічного суспільства імені Д. І. Менделєєва. Державна премія СРСР (1941). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями, золотою медаллю ним. Д. І. Менделєєва.
Соч.: Загальна хімічна технологія, т. 1—2, М. — Л., 1952—59 (совм. з ін.); Физико-хімічний аналіз і технологія мінеральних добрив, «Журнал прикладної хімії», 1961, т. 34, ст 10; Гидротермічеськая переробка фосфатів на добрива і кормові засоби, М. — Л., 1964 (совм. з ін.); Проблеми виробництва мінеральних добрив, М., 1965; Проблеми хімії в сільському господарстві, М., 1969.
Літ.: Семен Ісаакович Вольфковіч, М., 1966 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР, серія хімічних наук, ст 37).
