Волошин (справжнє прізвище Кирієнко-Волошин) Максиміліан Олександрович [16(28) .5.1877, Київ, — 11.8.1932, Коктебель, нині Планерськоє], російський поет. Друкувався з 1900. Багато подорожував: виходив всю Росію, Європу, був в Єгипті. У 1900-х роках оселився в Коктебеле. Основні збірки: «Вірші» (1910), «Anno mundi ardentis» (1916), «Іверні» (1918), книга статей «Ліки творчості» (1914). Ст стояло поза літературними угрупуваннями. Вірші його сковані від настроїв декадансу, були відмічені філософською глибиною, отточенностью форми, тонким ліризмом. Прагнучи відгородитися від гострої політичної боротьби, Ст в роки Громадянської війни намагалося примирити ворогуючі сторони: рятував в своєму будинку червоних від білих і білих від червоних. Вірші цих років відрізняються трагізмом. У 1924 з схвалення Наркомпроса зробив свій будинок в Коктебеле безкоштовним будинком творчості. Нині — Будинок творчості Літфонду СРСР. Ст було також художником-акварелістом. Його твори експоновані в картинній галереї Феодосії ним. И. До. Айвазовського.
Літ.: Брюсов Ст, Далекі і близькі, М., 1912, с. 172—73; Еренбург І., Люди, роки, життя, кн. 1—2, М., 1961; Данчич А., На березі моря... (Про будинок-музей в Коктебеле), «Нева», 1963 №6; Орлів Ст Л., На рубежі двох епох, «Питання літератури», 1966 № 10; Шульц Н., Планерськоє — Коктебель. Нарис-путівник, Сімферополь 1966; Цветаєва М., Живе про живий, «Літературна Вірменія», 1968 № 6, 7.
