Волгин В'ячеслав Петрович [2(14) .6.1879, село Борщевка, нині Хомутовський район Курської області, — 3.7.1962, Москва], радянський історик і громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1930). Член КПРС з 1920. З кінця 90-х рр. брав участь в студентському революційному русі. У 1897—1908 (з перервами, викликаними неодноразовими арештами і засланнями) вчився в Московському університеті (спочатку на фізико-математичному, потім на історико-філологічному факультетах). У 1906 опублікована перша наукова робота Ст (по німецькому робочому руху). У 1908 написав дослідження «Революційний комуніст XVIII ст (Жан Мелье і його “Заповіт”)» (1919). У роки 1-ої світової війни 1914—18 активно співробітничав в «Літописі», що видавався, М. Горьким. У 1918 брав участь в організації Соціалістичної (згодом Комуністичною) академії в Москві. У 1919—30 професор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова), у 1921—1925 ректор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У 1919—29 член Державної вченої ради, в 1921—22 заступник голови Головного комітету професійно-технічного утворення Наркомпроса РРФСР. Один з організаторів інституту історії Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук (РАНІОН), інституту історії Комакадемії, суспільства істориків-марксистів. У 1930—35 неодмінний секретар, в 1942—53 віце-президент АН(Академія наук) СРСР. Ст — творець нової галузі історичної науки — історії соціалістичних і комуністичних ідей домарксова періоду. Він вперше дав глибокий марксистський аналіз ідейної спадщини найбільших представників суспільної думки минулого (Ж. Мелье, Мореллі, Р. Маблі, Р. Бабеф, А. Сіно-Симон, Б. П. Анфантен і ін.). Велике значення для наукової історії соціалістичної думки мали введене Ст поняття егалітарізма і вживання його в конкретно-історичному аналізі (Ж. Ж. Руссо, якобінці і ін.) і науково обгрунтована класифікація теорій — чітке ділення їх на соціалістичних і комуністичних. Багатолітні дослідження Ст історії розвитку суспільної думки у Франції 18 ст дозволили йому дати оригінальну, нову по трактуванню картину розвитку ідейної боротьби у Франції перед Великою французькою революцією.
Ст було редактором ряду наукових періодичних видань і колективних історичних праць, ініціатором і редактором багатотомної серії «Попередники наукового соціалізму» (з 1947; видання продовжується), головою Групи по вивченню історії Франції при інституті історії АН(Академія наук) СРСР. Депутат Верховної Ради РРФСР 2-го і 3-го скликань. Ленінська премія (1961). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю.
Соч.: Сіно-Симон і сен-симонізм, 2 видавництва, М., 1925; Нариси по історії соціалізму, 4 видавництва, М. — Л., 1935; Історія соціалістичних ідей, ч. 1—2, М. — Л., 1928—31; Соціальні і політичні ідеї у Франції перед революцією (1748—1789), М. — Л., 1940; Пеккер, в сб.(збірка): Історичні записки, т. 25, М., 1948; Розвиток суспільної думки у Франції в XVIII столітті, М., 1958; Французький утопічний комунізм, М., 1960.
Літ.: З історії соціально-політичних ідей. Сб. статей. До 75-ліття акад.(академік) Ст П. Волгина, М., 1955; Манфред А. З., До вісімдесятиліття Ст П. Волгина, «Нова і новітня історія», 1959 №4.
