Влахуце (Vlahută) Александру (5.9.1858, Плешешті, — 19.11.1919, Бухарест), румунський письменник. Син селянина. Був вчителем, шкільним інспектором, журналістом. У першій книзі «Вірша» (1887) помітно вплив М. Емінеську . У ст. «Школа Емінеську і нова поезія» (1892) і програмному вірші «Де наші мрійники» (1893) Ст виступив за літературу, що втілює передові суспільні ідеали. В центрі автобіографічної повісті «З мирських страждань» (1886) і романа «Дан» (1894) — образ людини розумової праці, що шукає доріг звільнення народу. У збірках розповідей «Миті спокою» (1899) і «Вирвані сторінки» (1909) Ст показує знедолених людей, їх відчай і ненависть пригноблюваних до експлуататорів. Сильні ноти протесту і в поезії Ст
Соч.: Opere alese, v. 1—3, Buc., 1953; Poezii, Buc., 1959; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1958; Вірші, в кн.: Антологія румунської поезії, М., 1958; Розповіді, в кн.: Румунські повісті і розповіді, т. 1, М., 1959.
Літ.: Рetrescu С., A. Vlahuţă şi opera sa, Buc., 1954.
