Вишня Остап (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Павло Михайлович Губенко) (11.11.1889, містечко Грунь, нині Сумської області, — 28.9.1956, Київ), український радянський письменник-сатирик. Народився в селянській сім'ї, З 1917 вчився в Київському університеті. Друкуватися почав в 1919. Фейлетони Ст і його гумористичні розповіді користувалися великим успіхом особливо у українського читача. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 сатира Ст таврувала ворога, вселяла в радянських людей бадьорість, віру в перемогу (збірка «Зенітка», 1947, і ін.). Твори Ст направлені проти пережитків приватновласницької психології і моралі, проти чужих і ворожих впливів (збірки «Самостiйна дipкa», 1945; «Весна-червона», 1949; «Вішневi усмiшки», 1950; «Вибране», 1955 і ін.). Образотворчі засоби Ст вельми багаті. Багато його образів і влучні вирази увійшли до широкого ужитку. Соч. Ст переведені на багато мов народів СРСР.
Соч.: Усмiшки, т. 1—4, X., 1930; Твори, т. 1—2, До., 1956; Вібране, До., 1954; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, До., 1951; Вибране, М., 1958; Думи мої, думи мої... Розповіді, фейлетони, щоденники, М., 1959.
Літ.: Рильський М., Остап Вішня, в його кн.: Класики і сучасники. Статті, М., 1958; Історія української радянської літератури, До., 1965.
