Вишнеградський Іван Олексійович [20.12.1831(1.1.1832), Горішній Волочек, — 25.3 (6.4) .1895, Петербург] російський учений і державний діяч, Основоположник теорії автоматичного регулювання, почесний член Петербурзької АН(Академія наук) (1888). Після закінчення (1851) фізико-математичного факультету Головного педагогічного інституту в Петербурзі викладав в 2-м-коді Петербурзькому кадетському корпусі. З 1862 професор механіки Петербурзького технологічного інституту, а з 1865 професор практичної механіки Михайлівської артилерійської академії. У 1867—78 працював інженером-механіком в Головному артилерійському управлінні. З 1875 директор Петербурзького технологічного інституту. Ст належить велика заслуга в створенні наукових основ конструювання машин. Ввів викладання курсу теоретичних основ машинобудування. У Петербурзькому технологічному інституті і Михайлівській артилерійській академії Ст читало курси прикладної механіки, термодинаміки, теорії пружності, вантажопідйомних машин, токарних верстатів, парових машин і ін. Ввів для студентів курсове і дипломне проектування. У 1860 Ст опублікував керівництво «Елементарна механіка», протягом багатьох років що вважалося кращим в Росії.
Ст сконструював автоматичний прес для виготовлення призматичного пороху, підіймальні машини, прес для випробування матеріалів, механічний перевантажувач вантажів (для річкового порту) і ін. У роботі «Про регулювальників прямої дії» (1877) Ст дав метод розрахунку регулювальників цього типа. Сформулював умову стійкості системи регулювання (критерій Вишнеградського). Вперше введені в практику Ст метод графічного розділення плоскості параметрів системи регулювання на області стійкості і метод дослідження якості перехідного процесу лежать в основі сучасної теорії регулювання. З 2-ої половини 70-х рр. Ст поступово відходить від науковій і педагогічній діяльності і бере активну участь в приватних капіталістичних компаніях, увійшовши до правління Петербурзького суспільства водопроводів, Південно-західних залізниць і інших суспільств. У 1888—92 міністр фінансів. Ст удалося досягти того, що деякого збалансувало бюджету, накопичення золотих запасів, зміцнення курсу паперового рубля.
Соч. у сб.(збірка): Максвелл Д. До., Вишнеградський І. А., Стодола А., Теорія автоматичного регулювання, М. — Л., 1949.
Літ.: Андронов А. А., І. А. Вишнеградський, в кн.: Люди російської науки, [кн. 4], М., 1965; Лященко П. І., Історія народного господарства СРСР, 4 видавництва, т. 2, М., 1956; Історія російської економічної думки, т. 2, ч. 1, М., 1960.
