Висоцкая (Wysocka) Станіслава (7.5.1878, Варшава, — 17.1.1940, там же), польська актриса, режисер, театральний діяч і педагог. Сценічну діяльність почала в 1895 в Петербурзі, потім грала в Любліне, Варшаві, Познані, Кракові. У 1911—20 жила в Києві, в 1916 організувала тут експериментальний театр «Студію», де розроблялися принципи системи До. С. Станіславського. У 1920, повернувшись до Варшави, відкрила студію, з 1921 керувала драматичним відділенням Варшавської консерваторії. На початку артистичної діяльності Ст виконувала ліричні комедійні ролі, надалі — драматичні і трагедійні. Сценічні образи Ст відрізнялися величністю, благородством зовнішнього малюнка і протистояли псевдоромантічеськой театральній ефектності, манірності модернізму. Ст грала в творах польських романтиків: пані Роллісон («Дзяди» Міцкевича), Лукреция Ченчи і Балладіна («Беатріче Ченчи», «Балладіна» Словацького), Муза і Мати («Звільнення», «Проклін» Виспяньського) і ін. До кращих робіт Ст відносяться також ролі в п'єсах античних авторів: Клітемнестра («Орестея» Есхіла), Федра («Іполит» Евріпіда). Ст виступала в творах сучасних нею драматургів (Р. Ібсен, М. Горький, А. П. Чехов і ін.). У режисерській роботі Ст прагнула до поєднання всіх компонентів сценічного мистецтва і до глибокого розкриття ідейної суті драматургічних творів.
Соч.: Uwagi про inscenizacji «Legionu...», Listy z teatry», 1924 № 2, s. 45—48; Moje wspomnienia, «Scena Polska», 1938, zesz. 2—3, s. 324—30.
Літ.: Івашкевіч Я., Театр «Студія» Станіслави Висоцкой в Києві, [пер. з польськ.(польський)] в сб.(збірка): Довкола театру, [М.], 1965, с. 203—27.
