Висоцкий Георгій Миколайович [7 (19) .2.1865, с. Никітовка Чернігівської губернії, — 6.4.1940, Харків], радянський грунтознавець, лісовод, ботанік і фізіко-географ, академік ВАСХНІЛ(Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Ст І. Леніна) (1934) і АН(Академія наук) УРСР (1939). Закінчив Петровськую з.-х.(сільськогосподарський) академію (1890). У 1892—1904 працював в Велікоанадольськом лісовому масиві в експедиції Ст Ст Докучаєва. Професор Кримського університету (1919—22), Білоруського з.-х.(сільськогосподарський) інституту (1923—26), Харківського інституту сільського і лісового господарства (1926—30). У 1930—40 професор Всесоюзного (пізніше Українського) науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації (Харків). Вивчав лесорастітельниє умови Тульських засек, Бузулукського бору, Ергеней, Алешковських і Наринських пісків. Досліджував вплив лісу на місце існування і причини безлісого степів, вперше розрахував баланс вологи під лісом і полем. Обгрунтував деревинно-чагарникового типа степових лісонасаджень. Заклав основи грунтової гідрології посушливих районів і розробив вчення про типів водного режиму грунтів і грунтів; висунув теорію походження соленосності степових грунтів і грунтів. Вперше описав процес обглеювання і показав його біологічний характер. Розробив основи орокліматічеськой класифікації грунтів. Першим встановив закономірності приземних повітряних течій, що викликають запорошені бурі. Запропонував класифікацію рослин за формами вегетативного розмноження. Автор фізіко-географічніх монографій про питомий округ (1908—09) Самари і Ергенях (1915).
Соч.: Ізбр. праці, М., 1960; Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—2, М., 1962.
Літ.: Російські ботаніки. Біографо-бібліографічній словник, сост. С. Ю. Ліпшиц, т. 2, М., 1947; Ісаченко А. Р., Г. Н. Висоцкий — видатний вітчизняний географ, Л., 1953.
