Винна монополія в дореволюційній Росії, монополія держави на виробництво спиртних напоїв і торгівлю ними. Існувала поряд з винними відкупами протягом 17 ст і в 1-ій половині 18 ст Остаточно затвердилася в кінці 19 ст Введена за ініціативою С. Ю. Вітте спочатку в 4 губерніях (Пермською, Оренбурзькою, Уфімською, Самарою), в подальші роки поширена на всю країну. Встановлення Ст м. було продиктоване інтересами державної казни і винокурів-поміщиків. З введенням Ст м. доходи шинкарів і відкупників перейшли в руки уряду. У 1913 вартість всієї споживаної горілки складала 200 млн. рублів, а населення сплатило за неї державі 900 млн. рублів. Ст м. в царській Росії була одним з важелів «... того організованого хижацтва, того систематичного, безсоромного розграбування народного надбання купкою поміщиків чиновників і всяких паразитів, яке називається “Державним господарством” Росії» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 15, с. 163).
