Вила Лобос (Villa-lobos) Ейтор (5.3.1887, Ріо-де-Жанейро, — 17.11.1959, там же), Бразільський композитор, диригент, фольклорист, педагог, музично-суспільний діяч. У дитинстві не здобув систематичної музичної освіти. Згодом займався у Ф. Браги і Е. Освальда. З 16 років, подорожуючи по Бразилії, збирав і записував Бразільський музичний фольклор. Вже раннє вигадування Ст Л. — оркестрова сюїта «Пісні сертана» (1909) — відрізняється національною характерністю. У 1922 як урядовий стипендіат Ст Л. удосконалювався в Парижі. Тут спілкувався с М. Равелем, М. де Фальей, що зробили вплив на творчість композитора. З 1932 Ст Л. — урядовий уповноважений по питаннях музичної освіти в Бразилії. Заснував в багатьох містах Бразилії музичні школи і хорові колективи. Створив струнку систему музичного виховання дітей (надавав велике значення хоровому співу). У 1942 організував Національну консерваторію хорового співу. У 1945 за його ініціативою в Ріо-де-Жанейро відкрита Бразільська музична академія (Ст Л. був її беззмінним президентом). Вів широку концертну діяльність (диригував на батьківщині, за кордоном).
Творчість Ст Л. глибоко національно. У своїх вигадування композитор узагальнив типові межі народного мистецтва. Яскравий приклад музики, створеної на основі фольклору, — чотирнадцять «Шоро» (1921—29).
Ст Л. — автор обпер, балетів, 12 симфоній, симфонічних поем, циклу з 9 сюїт «Бразільські бахиани» (1930—45), 17 квартетів; концертів для фортепіано, віолончелі, гітари, арфи; фортепіанні сюїти з 3 циклів «Світ дитяти» (1918, 1921, 1926), фортепіанного циклу «Сиранди» (1926), різних інструментальних п'єс і ін.
Літ.: Шнєєрсон Р., Пам'яті Вілла-Лобоса, «Радянська музика», 1960 № 3, с. 184—85; Пічугин П. Ейтор Вілла-Лобос, там же, 1962 № 5, с. 125—33; Естрела А., Бразільська музика, в сб.(збірка): Бразилія, М., 1963, с. 351—85; Mariz V., Heitor Villa-lobos, Rio de J., 1949.
