Викопні залишки організмів, залишки і сліди життєдіяльності організмів минулих геологічних епох. Відомі різні форми збереження І. о. о. Рослини, особливо великі, як правило, не захороняются в гірських породах цілком; від них залишаються розрізнене листя, обривки гілок, уламки стволів, шишки, плоди, окреме насіння, спори, пилок, дуже рідко — квітки. При знищенні органічної речовини окислювальними процесами (що відбувається найчастіше) у гірських породах від рослин залишаються лише відбитки ( мал. 1 , в), на яких інколи зберігається обвуглена плівка (кутикула); після обробки її хімічними реагентами під мікроскопом видно клітинна будова епідермісу і устьіц. При стліванні об'ємних залишків рослин (частини стволів, шишки і ін.) навколишній осад заповнює порожнину, що утворилася, створюючи зліпок. Рідше відбувається заміщення залишків рослин різними мінералами (кальцитом, лимонітом, аморфним кремнеземом, сидеритом і ін.). Ці скам'янілості зберігають анатомічну структуру рослин, що робить їх особливо коштовними для науки. Деякі водорості мають кременевий (діатомові) або вапняний (сифонниковиє, багряні) панцир, який залишається після розкладання органічної речовини.
Цілі трупи тварин або їх частини, що дозволяють судити про будову не лише скелета, але і м'яких тканин, зберігаються лише у відкладеннях антропогена. Відомі знахідки залишків тварин, що добре збереглися, в областях поширення багатолітньої мерзлоти (мамонти, риби і ін.), в озокериті — природній асфальтоподобном речовині, створюючій інколи значні скупчення. Уявлення про організм дають і муміфіковані залишки. Значно частіше і досить добре (включаючи навіть забарвлення на раковинах) зберігаються скелети тварин і їх розрізнені частини ( мал. 1 , а би ). Відомі випадки, коли в результаті розчинення скелетного залишку в породі виникає порожнеча, що заповнюється тією або іншою мінеральною речовиною. Отримуваний зліпок, передавальний форму об'єкту, називається зовнішнім, або зовнішнім, ядром. У тих випадках, коли спочатку внутрішня порожнина скелетного залишку, наприклад раковини ( мал. 2 , а , би ), заповнюється, а потім раковина розчиняється, виходить внутрішнє ядро ( мал. 2 , би ). Досить частий випадок виникнення скам'янілостей — коли все наявні в органічному залишку пори заповнюються мінеральними речовинами, обложеними з водних розчинів; ними часто замінюється і речовина самого скелета із збереженням його структури (так звані псевдоморфози). Процес мінералізації І. о. о. називається фоссилізацией. От безхребетних з хітиновим скелетом залишаються тонкі обвуглені прослої в породі ( мал. 3 ). Інколи зберігаються всілякі сліди життєдіяльності організмів: сліди повзання, ходіння, свердління, залишки трапез хижаків, екскременти копалин тварин і ін. Збереження залишків залежить від будови організму і умов його поховання (краще зберігаються міцні, масивні скелети або пористі, такі, що швидко просочуються мінеральними солями), а також від прудкості поховання в осіданні і мірі ізоляції від різних руйнівних агентів. Збереження І. о. о. у водних басейнах значно краще, ніж на суші, де організми взагалі зберігаються лише в умовах багатолітньої мерзлоти або муміфікуючись в пустелях або особливих консервуючих середовищах (озокериті, янтарі).
Розділ палеонтології і історичної геології, що вивчає процеси утворення місцезнаходжень викопних організмів, називається тафономієй .
Літ.: Ефремов І. А., Тафономія і геологічний літопис, кн. 1, М-код.—Л., 1950 (Тр. Палеонтологічного інституту, т. 24); Кріштофовіч А. Н., Палеоботаніка, 4 видавництва, Л., 1957; Палеонтологія безхребетних, М., 1962; Abel О., Vorzeitliche Lebensspuren, Jena, 1935.
