Викличне виробництво
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Викличне виробництво

Викличне виробництво, в СРСР судовий порядок захисту прав особи, що втратила документ на пред'явника (ощадну книжку, підлягаюче зберіганню свідоцтво про прийом на зберігання облігацій державних позик). У судовій практиці під втраченим розуміється загублений, викрадений або такий, що прийшов в непридатність документ на пред'явника. Що втратив документи може просити суд про визнання даного документа недійсним і про відновлення своїх прав по йому. Заява подається до суду по місцю знаходження установи, що видала документ. Прийнявши таку заяву, суддя виносить визначення про заборону установі, що видала документ, виробляти по ньому платежі або видачі, а також про приміщення в місцевій газеті відповідної публікації за рахунок заявника (для виклику зацікавлених осіб — звідси термін «В. п.»). Якщо протягом 3 місяців з дня публікації від особи, в якої знаходиться загублений документ, не поступить заяви про правах на цей документ, суд виносить вирішення про визнання документа недійсним, що є підставою для видачі заявникові або вкладу, або нової ощадної книжки (підлягаючого зберіганню свідоцтва).