Взаємності принцип, в сучасному міжнародному праві один з основних принципів взаємин між державами. Передбачає однакову пошану кожною стороною законів і звичаїв іншій (так звана формальна взаємність), хоча закони і звичаї різних держав за об'ємом прав і обов'язків, що надаються відповідним особам, можуть істотно відрізнятися (так звана матеріальна взаємність). Наприклад, закони соціалістичних держав забезпечують громадянам право на відпочинок, освіту, охорону здоров'я, гарантію від безробіття, чого, як правило, не містять закони капіталістичних країн. Різно вирішується і питання про право іноземців набувати власності на землю і нерухомість. Все це означає, що дотримання матеріальної взаємності не завжди є можливим і необхідним. Як приклад вимоги матеріальної взаємності можна відзначити Положення про дипломатичні і консульські представництва іноземних держав на території Союзу РСР від 1 червня 1966, яке встановлює, що персоналу дипломатичних і консульських представництв іноземних держав надаються, поряд із загальновизнаним імунітетом, правами, і пільгами, додаткові права і пільги на основі взаємності. Ст п. затвердилося в практиці міжнародних відносин після Великої Жовтневої соціалістичній революції, що зробила величезний вплив на розвиток міжнародного права. До цього в основі міжнародного права панувала нерівність, диктат сильних імперіалістичних держав, «право на війну». Ст п. — основа стосунків Радянської держави зі всіма державами незалежно від їх економічної і соціальної буд.
