Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович [31.10(12.11) .1830, Петербург, - 17(30) .1.1904, Київ], російський історик-сходознавець, лінгвіст, нумізмат, археолог. Академік Петербурзької АН(Академія наук) (1861). У 1850 закінчив Александровський ліцей. З 1851 служив в Азіатському департаменті. Головні праці Ст присвячені історії народів Сходу, що входили до складу Росії: «Історичні вісті про киргиз-кайсаках і стосунки Росії з Середньою Азією з часів кончини Абул-Хайр-хана (1748—1765)» (т. 1—2, 1853—55); «Джерела для вивчення тарханства, що дарується башкирам російськими государями» (1864); «Дослідження про касимовських царів і царевичів» (т. 1—3, 1863—66) і ін. Труди В., створені на основі літописно-хронікальних і актових джерел, коштовні великим фактичним матеріалом. У 1888—1902 опікун Київського учбового округу.
Літ.: Матеріали для біографічного словника дійсних членів Академії наук, ч. 1, П., 1915 (прикладений список праць Ст).
