Великі озера (Great Lakes), група крупних озер в східній частині Північної Америки, в басейні р. Св. Лаврентія. Включає озера: Верхнє, Гурон, Мічіган, Ері і Онтаріо. Озеро Мічіган знаходиться цілком в США, по останніх озерах і що сполучає їх коротким річкам проходіт кордон між США і Канадою, якою належить біля акваторії озер.
Назва
Висота
над ур. м.(рівень морить),
м-код
Площа, тис. км 2
Наїболь- шая глу- біна, м-код
Верхнє
Гурон
Мічіган
Ері
Онтаріо .
183
177
177
174
75
82,4
59,6
58,0
25,7
19,5
393
208
281
64
236
Довжина берегової лінії (з островами) близько 18 тис. км. Ст о. є найбільшим скупченням прісної води на Землі. Їх площа 245,2 тис. км 2 . Площа басейну 768 тис. км 2 (включаючи площу самих озер). Об'єм води 22725 км 3 . В чотирьох озер глибини перевищують 200 м-код і лише біля озера Ері найбільша глибина 64 м. найбільшим і найбільш глибоким із Ст о. є озеро Верхнє, найменшим — озеро Онтаріо. Ст о. розташовані рівнями, але різниця у висоті перших чотири з них (див. таблиці.) не перевищує в цілому 9 м-коду (183 м-код — озеро Верхнє і 174 м-код — озеро Ері), і лише нижнє озеро, Онтаріо, знаходиться майже на 100 м-коду нижче за озеро Ері.
Озера сполучені між собою короткими порожистими, дуже багатоводними річками: озеро Верхнє з озером Гурон річкою Сент-Меріс (довжина 112 км. ) , озеро Гурон з озером Ері річкою Сент-Клер (довжина 43 км. ) , озеро Сент-Клер (площа 1275 км 2 ) і річкою Детройт (довжина 51 км. ) , озеро Ері з озером Онтаріо річкою Ніагарою (довжина 54 км. ) , створюючою Ніагарський водопад (висота біля 50 м-кодів ) . Озера Гурон і Мічіган, що знаходяться на одній висоті, сполучені короткою протокою Макино шириною близько 3 км. В Ст о. впадає декілька сотень невеликих річок, стік з озер відбувається по р. Св. Лаврентія, витікаючою з озера Онтаріо і впадаючою в Атлантичний океан; середня витрата води в її витоку 6637 м 3 /сек.
Улоговини озера Верхнього і північної частини озера Гурон були вироблені в кристалічних породах південної частини Канадського щита, улоговини останніх озер — в товщі вапняків, доломіту і піщаників палеозою Північно-американської платформи. Улоговини Ст о. утворилися в результаті тектонічних рухів, дольодовикової річкової і льодовикової ерозії. Походження водної маси Ст о. пов'язане з таненням льодовикового покриву, при відступанні якого утворився в даної області ряд крупних озер, що неодноразово міняли свої контури. У північній частині Ст о. берегова лінія розчленована, острови і береги (висота до 400 м-код ) скелясті, обривисті, дуже живописні, особливо береги озера Верхнього і північної частини озера Гурон. Береги південної і південно-східної частини озер переважно низькі, глинисті і піщані.
Коливання рівня Ст о. штучно зарегульовані для цілей судноплавства, енергетики і ін. Амплітуда сезонних коливань складає 30—60 см, найвищий рівень спостерігається влітку, найнижчий — взимку. Короткочасні коливання рівня, викликані сильними вітрами наганянь і сейшамі, досягають 3—4 м-коду, висота приливів 3—4 см (озеро Верхнє, Мічіган). Озера замерзають лише в береговій зоні (з грудня по березень — квітень), в центральній частині озер унаслідок частих осінніх і зимових штормів льодостав не встановлюється. Тривалість навігації 8—9 мес в році. Вода в озерах прозора і відрізняється незначним вмістом розчинених речовин (від 0,06 до 0,13 г/л).
В озерах водиться 173 види риб, переважно сімейства коропові, окуневі і лососеві; промислове значення мають сига, форель.
З півдня і південного сходу к В. о. примикають щільно заселені індустріальні райони США і Канади, з С. і З. — аграрно-сировинні райони. На Ст о. розташовані найбільші міста США: Чикаго і Мілуоки на озері Мічіган, Буффало і Клівленд на озері Ері, центр автомобільної промисловості Детройт на однойменній річці поблизу її впадання в озеро Ері, а також друге за величиною місто Канади — Торонто на озері Онтаріо. Ст о. сполучені з басейнами р. Міссісіпі системою судноплавних каналів, що починається в м. Чикаго на озері Мічіган, і з р. Гудзон (на якій розташований Нью-Йорк) каналом, що бере почало з озера Ері в м. Буффало.
Ст о. створюють глибоководну внутрішню судноплавну дорогу довжиною 1873 км. (від найбільшого порту Дулут на озері Верхньому до витоку р. Св. Лаврентія) завдяки наявності каналів, що шлюзуються, в обхід порогів на р. Сент-Меріс (канал Су-Сент-Марі) і Ніагарського водопаду на р. Ніагара (канал Уелленд).
В результаті закінченої в 1959 реконструкцій каналів, споруджених в обхід порожистих ділянок р. Св. Лаврентія, створена суцільна водна дорога із Ст о. в Атлантичний океан протягом близько 3 тис. км. і глибиною не менше 8 м-коду, доступний для крупних морських судів. Основний вантажопотік прямує із З. на Ст (пшениця, залізняк), із Ст на З. йде переважно кам'яний вугілля. Річний вантажообіг на Ст о. складає близько 200 млн. т, причому більш за вантажообіг доводиться на озеро Верхнє. Перевезення в основному здійснюються судами, що належать американським компаніям, тоннаж канадського флоту на Ст о. складає всього лише тоннажу всього озерного флоту.
Літ.: Болі А., Північна Америка, [пер. з франц.(французький)], М., 1948; Канада. Географічні райони, пер.(переведення) з англ.(англійський) М., 1955; The Laurentian Great Lakes of North America, Uppsala, 1968.
