конституція Веймарськая 1919, конституція Німеччини, розроблена Веймарським засновницькими зборами 1919, була прийнята 31 липня 1919, набрала чинності 11 серпня 1919. Ст до. оформила ту, що сталася в результаті листопадової буржуазно-демократичної революції (див. Листопадова революція 1918 ) заміну напівабсолютистській монархії буржуазно-демократичною парламентською республікою. Ст до. закріпила недоторканість основ буржуазно-юнкерських буд, гарантуючи частнокапіталістічеськую власність на засоби виробництва. Ст до. вводила загальні вибори і пропорційне представництво при виборах в рейхстаг. Президент, що обирається народним голосуванням, був наділений як глава виконавчої влади широкими повноваженнями. Стаття 48 надавала йому право вводити облогове положення, припиняти дію демократичних інститутів, видавати надзвичайні декрети. Уряд на чолі з рейхсканцлером призначався президентом. Значно підсиливши централізацію влади, Ст до. зберегла федеральну структуру країни. Німеччина складалася з 15 республік (земель) і 3 «вольних міст», що користувалися значною автономією. Фундирувався рейхсрат, в який входили представники урядів земель; у рейхсрате переважала реакційна Пруссія. Ст до. відкривала певну можливість для діяльності робочих організацій і проголошувала ряд демократичних прав і свобод (свободу слова, друку, зборів, союзів), що було кроком вперед в порівнянні з напівабсолютизмом кайзерської Німеччини. У цьому відбилися завоювання трудящих в результаті Листопадової революції. Але права ці носили формальний характер, обмежувалися різними обмовками і могли бути ліквідовані указом президента. Положення Ст до. про «президентську диктатуру» широко використовувалися в республіці для придушення революційного руху і згодом полегшили прихід до влади фашистів.
Зі встановленням в Германії в 1933 фашистських диктатури Ст до. не була формально скасована, але фактично перестала діяти.
Літ.: Конституція Німецької імперії (11 серпня 1919 р.), в кн.: Конституції буржуазних країн, т. 1, М-код.—Л., 1935; Нарис історії німецького робочого руху, [пер. з йому.(німецький)], М., 1964, гл.(глав) 7.
