Вейганд (Weigand) Густав (1.2.1860, Дуйсбург, — 8.7.1930, Бельгерсхайн, поблизу Лейпціга), німецький мовознавець, індоєвропєїст. Професор університету в Лейпцігу (1896—1926). Вивчав мови так званого балканського мовного союзу. Автор «Практичної граматики румунської мови» (1903), «Граматики болгарської мови» (1907), «Граматики іспанської мови» (1922). Склав «болгарсько-німецький словник» (1913), «Словник албано-німецький і німецько-албанський» (1914).
