Вегетаційний період, вегетація, 1) період року, в який за метеорологічними умовами можливі зростання і розвиток ( вегетація ) рослин. В умовах помірного клімату Ст п. приблизно відповідає проміжку часу від останніх весняних морозів до перших осінніх заморозків (безморозний період); у тропічному і частково субтропічному кліматі Ст п. триває круглий рік. Тривалість Ст п. в означає, мірі визначає склад місцевої дикорослій і культурній рослинності. 2) Час, необхідний для проходження повного циклу розвитку рослини, в з.-х.(сільськогосподарський) практиці — період від початку зростання до прибирання урожаю. В однієї і тієї ж культурної рослини розрізняють сорти з коротким Ст п. — скороспілі і з довгим — пізньостиглі. Перші обробляють зазвичай в північніших областях, з коротким безморозним періодом, або в посушливих областях, щоб вони встигли дозріти до засухи; другі — в більш південних. Залежність тривалості Ст п. від умов довкілля, особливо від температури і світла, досить складна. Ст п. найголовніших рослин в умовах центральної і південної частини СРСР: жито озиме 270—360 сут, пшениця озима 200—350, пшениця ярова 62—189, кукурудза 130—150, соняшник 101—168, бавовник 162—264, буряк цукровий 150—210. Ст п. визначається загальною кількістю тепла, отриманого рослиною протягом періоду його розвитку; кількість тепла характеризується числом, отриманим від множення числа доби Ст п. на середню добову температуру.
Літ.: Максимов Н. А., Короткий курс фізіології рослин, 9 видавництво, М., 1958; Чайлахян М. X., Основні закономірності онтогенезу вищих рослин, М., 1958; Сабінін Д. А., Фізіологія розвитку рослин, М., 1963; Генкель П. А., Фізіологія рослин з основами мікробіології, 3 видавництва, М., 1965.
