Васильов Орлін (справжнє ім'я — Хрісто) (р. 4.12.1904, с. Враняк Врачанського округа), болгарський письменник. Вступив в Болгарську компартію в 1924. Активно співробітничав в пролетарському і антифашистському друці. У романі «Біла стежка» (1929), повести «Вогненний обруч 1923» (1933) змальовані події Вересневого повстання 1923. У історичному романі «Гайдук мати не годує» (1937, в російському переведенні «Страхил», 1945) розкриваються етичні і соціальні проблеми національно-визвольної боротьби болгарського народу. У розповідях Ст малюється трагічна доля «маленької людини» в буржуазному суспільстві, змальовані борці проти фашизму. У соціально-психологічних драмах «Тривога» (1948; на радянській сцені під назвою «Земний рай»; Дімітровськая премія, 1950), «Любов» (1952),»Счастье» (1954) В. засуджує політичну нейтральність у момент соціальних зіткнень, ставить проблеми моралі, боргу особи перед суспільством.
Соч.: С'чиненія, т. 1—5, С., 1956—58; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Щастя, М., 1955; Дурень і інші розповіді, М., 1958.
Літ.: Хватів А. І., Орлін Васильов, в кн.: Нариси історії болгарської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1959: Поліванов І., Орлін Васильов. Літературно-критичний нарис, С., 1965.
