Сергій Васильович Ст [7(19) .9.1827, Москва, — 5(17) .6.1862, там же]. У 1844 закінчив Московське театральне училище і був зарахований в трупу Малого театру. До 1853 виступав переважно в перевідних водевілях, виконуючи ролі простаків і людей похилого віку. За свідченням сучасників, Ст було «... блискуче веселий комік...», що не поступався «по багатству міміки і комічних інтонацій... ні Садовському, ні Жівокині» (Боборикин П. Д., За півстоліттям, 1929, с. 43). Образи, створені Ст, були пройняті людяністю, глибоким співчуттям до «маленьких людей». Серед його кращих водевільних ролей: чоботар Ганс («Зачарований принц, або Переселення душ», переклад з німецького), маркер Антон Шаров («Ворона в павиному пір'ї» Кулікова) і ін. Новий етап в творчості артиста починається з появою п'єс А. Н. Островського. Так само як і П. М. Садовський, Ст затверджувало школу природної і виразної гри, пропагував національний художній репертуар. Чудово володіючи мелодикою співучої московської мови, він створював образи яскраві по побутовому забарвленню. У п'єсах Островського Ст виконав ролі: Бородкина («Не у свої сани не сідай»), Разлюляєва («Бідність не прочуханок»), Андрея Бруськова («У чужому бенкету похмілля»), Тихона («Гроза») і ін. Викривальною силою було відмічено виконання Ст ролі Хлестакова («Ревізор» Гоголя).
Павло Васильович Ст [1832, Москва, — 29.3(10.4) .1879, там же]. Брат Сергія Васильовича В. После закінчення Московського театрального училища (1850) був зарахований фігурантом в Московську балетну трупу імператорських театрів. Виїхавши в провінцію, грав в драматичних театрах Чернігова, Харкова, Полтави, Одеси, Кишинева. Вплив на Ст надав творче спілкування з А. Е. Мартиновим (Харків, 1855). У 1860, після смерті Мартинова, Ст було прийняте в Александрійський театр на його ролі. У грі Ст натхненні емоційні пориви, трагізм поєднувалися з граничною простотою, природністю. Художник-реаліст, Ст було майстром зображення російського життя і російських характерів. Особливо вдало виконував ролі в п'єсах А. Н. Островського — Улюблений Торців («Бідність не прочуханок»), Тихон («Гроза»), Подхалюзін («Свої люди — порахуємося!») і ін., а також в комедіях: А. С. Грібоєдова — Фамусов («Лихо з розуму»), Н. В. Гоголя — Осипнув, Кочкарев («Ревізор» і «Одруження»), А. Ст Сухово-Кобиліна — Расплюєв («Весілля Кречинського»). Грав у водевілях: Ладижкин, Делакторський («Жених з боргового відділення» і «Зіпсоване життя» Чернишева) і ін. ролі. Виступав в концертах з читанням творів Ф. М. Достоєвського, І. С. Тургенева, Н. А. Некрасова, М. Е. Салтикова-щедріна. З 1868 Ст викладав в Петербурзькому театральному училищі (його учні — Е. І. Льовкоєва, П. М. Свободін і ін.). У 1874—1875 був актором Московського загальнодоступного приватного театру.
Відомими актрисами були: дружина С. В. Васильева — Катерина Миколаївна Ст (Лаврова; 1829—77), що грала в Александрійському театрі, і їх дочці Надія Сергіївна Ст (по мужові Танєєва; 1852—1920) і Віра Сергіївна Ст (по мужові Попова; 1854—1905).
Літ.: Філіппова Е., П. В. Васильев 2-й, Життя і творчість, в кн.: Праці Державного центрального музею ім. А. А. Бахрушина, М. — Л., 1941, с. 7—72; Коропчевський 0 Д., С. Ст Васильев, «Щорічник Імператорських Театрів», Сезон 1895—1896, СП(Збори постанов) Би. 1897.
