Ванін Степан Іванович [31.12.1890 (12.1.1891), с. Токарево, нині в Рязанської області, — 12.2.1951, Ленінград], радянський фітопатолог і древесиновед, заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1948). Доктор з.-х.(сільськогосподарський) наук (1935). Закінчив Лісовий інститут в Петербурзі (1915) і викладав там же (1917—19, 1922—51). Автор перших підручників по лісовій фітопатології і деревинознавству, розробив методи дослідження грибних хвороб лісу і пошкоджень деревини. Основні праці по біології і фізіології древоразрушающих і древоокрашивающих грибів, особливо грибів синяви. У 1930 організував першу в СРСР кафедру деревинознавства. Досліджував анатомічну будову деревини, її фізіко-механічні і хімічні властивості. Опублікував визначників найголовніших хвойних і листяних порід по мікро- і макроскопічній будові деревини і по корі. У 1934 вийшла праця «Деревинознавство» (3 видання, 1949; Державна премія СРСР, 1950), де Ст узагальнило свої дослідження в цій області.
Соч.: Синява деревини і міри боротьби з нею, М. — Л., 1932; Методи дослідження грибних хвороб лісу і пошкоджень деревини, Л., 1934 (є бібл.): Лісова фітопатологія, 4 видавництва, М. — Л., 1955.
Літ.: Російські ботаніки. Біографо-бібліографічній словник, сост. С. Ю. Ліпшиц, т. 2, М., 1947.
