Ванін Василь Васильович [1(13) .1.1898, Тамбов, — 12.5.1951, Москва], російський радянський актор і режисер, народний артист СРСР (1949). У 1920 закінчив студію в Тамбові, грав в різних театрах, в 1924—49 провідний актор Театру ім. МГСПС (пізніше — Театр ім. Моссовета). У 1950—51 головний режисер Московського театру ім. А. С. Пушкіна. Створив яскраві героїчні народні образи. На сцені грав ролі Братика («Шторм» Білоцерківського для Білля, 1926) комдива Чапаєва (однойменна п'єса по повести Фурманова, 1930), в кіно — Матвєєва у фільмах «Ленін в Жовтні» (1937) і «Ленін в 1918» (1939). Особливе місце в творчості Ст зайняли образи сучасників — геолог Карєєв («Машенька» Афіногенова, 1941), секретар райкому Півень (фільм «Секретар райкому», 1942). Одна з найбільших робіт Ст — роль Фаюніна в п'єсі Л. Леонова «Навала» (1945) і в однойменному фільмі (1945). Традиції російського реалістичного мистецтва, увага до «маленькій людині», сатиричне викриття середовища, що спотворює його, отримали віддзеркалення в трагікомічному рішенні образу Расплюєва («Весілля Кречинського» Сухово-Кобиліна, 1949). Ідейна зрілість, побутова достовірність, гострота сценічного малюнка і схильність до художнього узагальнення, м'який гумор, сатиричні фарби і драматизм відрізняли творчість актора. Серед режисерських робіт: «Образа» Сувора (1948), «Вкрадене щастя» Франко (1950) і ін. З 1930 вів педагогічну роботу. З 1944 — у ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії) е (з 1949 професор). Державна премія СРСР (1943, 1946, 1949). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Ст Ст Ванін. [Збірка], М., 1955; Жукова Л., Народний артист СРСР Ст Ст Ванін, М., 1952.
