Ванников Борис Львович [26.8(7.9) .1897, Баку, — 22.2.1962, Москва], радянський партійний і державний діяч, генерал-полковник інженерно-артилерійської служби. Тричі Герою Соціалістичного Труда (1942, 1949, 1954) — за заслуги в розвитку оборонної промисловості і машинобудування. Народився в сім'ї робітника. Член КПРС з 1919. Учасник Громадянської війни на Кавказі. З 1920 на відповідальній роботі в Наркоматі РКИ СРСР, одночасно вчився в МВТУ(Московське вище технічне училище імені Н. Е. Баумана) ім. Баумана. З 1926 директор машинобудівних заводів — Тульського, Пермського. З 1937 заступник наркома оборонної промисловості СРСР, з 1939 нарком, а з червня 1941 заступник наркома озброєння СРСР. Би 1942—46 нарком боєприпасів СРСР. З 1946 на відповідальній роботі в Радому Міністрів СРСР з керівництва оборонною промисловістю. У 1953—58 перший заступник міністра середнього машинобудування СРСР. На 19—20-м-коді з'їздах партії обирався член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Двічі лауреат Державної премії СРСР (1951, 1953). Нагороджений 6 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
