Ванновський Петро Семенович [24.11(6.12) .1822, Київ, — 16(29) .2.1904, Петербург], російський генерал від інфантерії (1883). Учасник Кримської війни 1853—56. Будучи з 1857 начальником Офіцерської стрілецької школи, з 1861 — Павлівського кадетського корпусу (з 1863 військового училища), упроваджував безглузду муштру і суворі покарання. Під час російсько-турецької війни 1877—78 був начальником штабу Рущукського загону, яким командував спадкоємець, — майбутній імператор Олександр III. У травні — грудні 1881 керівник військовим міністерством, в 1882—97 військовий міністр, проводив реакційну політику; владність і грубість Ст зумовили його крайню непопулярність в армії. З 1898 Ст — член Державної ради. У 1899 керував розслідуванням студентських хвилювань. У березні 1901 призначений міністром народної освіти і намагався провести реорганізацію вищих учбових закладів в реакційному дусі; що проводилася одночасно Ст лицемірна політика «сердечного піклування про школу» успіху не мала. У квітні 1902 вийшов у відставку.
