Вайс (Weiss) Петер (р. 18.2.1916, Новавес, поблизу Берліна), німецький письменник. У 1934 його сім'я емігрувала з Німеччини; з 1939 живе в Швеції. Був художником і кінорежисером. Літературну діяльність почав «мікророманом» «Тінь тіла кучера» (1960), написаним у дусі експериментів французького «нового романа». У романах «Прощання з батьками» (1961), «Точка втечі» (1962), «Розмова три що йдуть» (1963) описані знегоди життя емігрантів. Подвійність задуму п'єси «Переслідування і вбивство Жана-Поля Марата, представлене акторською трупою госпіталю в Шарантоне під керівництвом пана де Саду» (1964) дала привід для різних сценічних її тлумачень в театрах різних країн. Виявляючи цікавість до особливого жанру, в якому перероблені в художню картину безпосередні документи, Ст написало антифашистську п'єсу «Судовий розгляд» (1965, російське переведення 1966), побудовану на справжніх матеріалах процесу над злочинцями Освенцима. У статті «Десять робочих пунктів автора на поділеному світі» (1965) Ст робив вивід, що лише соціалістичних буд дає «можливість усунути неблагополуччя, що існує в світі». Імперіалізм США роздягся в п'єсі «Диспут о... ході... війни у В'єтнамі...». Сатиричне зображення сучасного буржуазного суспільства відрізняє п'єсу «Про те, як пан Мокинпотт від своїх злосчастій позбавився» (1968, російське переведення 1968). У творчості Ст на різних етапах відбилася відсутність у нього послідовних ідейно-політичних позицій. Виступивши з рядом прогресивних творів, в 1970 він випустив п'єсу «Троцький у вигнанні», що носить явно антирадянський характер.
Соч.: Нотатки про документальний театр, «Іноземна література», 1968 № 7.
Літ.: Кніповіч Е., Свідки, «Іноземна література», 1966 № 5; Гинзбург Л., «Самовираження» і самовикриття Петера Вайса, «Літературна газета», 1970, 1 апр.(квітень); Rischbieter Н., P. Weiss, Velber bei Hannover, 1967.
