Вайнонен Василь Іванович [8(21) .2.1901, Петербург, — 23.3.1964, Москва], радянський балетмейстер, заслуженого на артиста РРФСР (1939). У 1919 закінчив хореографічне училище Петрограду В 1919—38 артист, потім балетмейстер Театру опери і балету ім. С. М. Кирова (Ленінград), в 1946—50 і 1954—58 балетмейстер Великого театру (Москва). Балет «Полум'я Парижа» Асафьева (1932), поставлене Ст, поклав початок народно-героїчної спрямованості в радянській хореографії. Темі сучасності присвячені постановки балетів «Партизанські дні» (1937) і «Міліца» (1947) Асафьева, «Берег щастя» Спадавеккиа (1952). Значний вклад до культури класичного танцю внесла постановка балету «Лускунчик» Чайковського (1934). Серед постановок В.: «Арлекінада» Дріго (1945), «Мірандоліна» Василенко (1949) і ін. За постановку у Великому театрі балету «Полум'я Парижа» (1947) і танців в опері «Продана наречена» Сметани (1948) двічі удостоєний Державної премії СРСР (1947, 1949). Нагороджений орденом «Знак Шани» і медаллю.
Соч.: Нотатки про мову хореографії, «Театр», М., 1940 № 9, с. 75—80.
