Вайнерт (Weinert) Еріх (4.8.1890, Магдебург, — 20.4.1953, Берлін), німецький поет. Син інженера. У 1912 закінчив Вищу школу прикладних мистецтв в Берліні. У роки 1-ої світової війни — солдат, він зближувався з революційним рухом. Літературну діяльність почав в 1921. Вже перші вірші Ст носили антиімперіалістичний характер. З середини 20-х рр. Ст зв'язує своя творчість з боротьбою німецького пролетаріату, в 1929 вступає в ряди КПГ. Своєрідність Ст як політичного поета, агітатора, сатирика розкрилося в його збірках: «Балаган» (1925) і «Еріх Вайнерт говорить» (1930). Фашистський переворот змусив його емігрувати до Швейцарії, потім в СРСР. У 1934 опублікував збірки антифашистських віршів «Булижники» і «Настане день». У 1937 політробітник 11-ої інтернаціональної бригади в Іспанії (вірші іспанського циклу зібрані в книзі «Камарадас», 1951). У роки 2-ої світової війни Ст на передових позиціях Радянсько-німецького фронту, звертався по радіо до німецьких солдатів, очолив антифашистський комітет «Вільна Німеччина». Автор фронтового щоденника «Пам'ятай про Сталінград» (1943), розповідей «Смерть за вітчизну» (1942), «Доцільність» (1942), одноактних п'єс, збірки віршів-листівок, написаних в роки війни: «Проти дійсного ворога» (1944), віршів про Радянський Союз: «Глава 2-я світовій історії. Вірші про країну соціалізму» (1947) і ін. твору. Повернувшись на батьківщину в 1946, Ст направило всю свою енергію на демократичне відродження Німеччини. У 1949 і 1952 удостоєний Національної премії; вибраний членом Німецької академії мистецтв.
Соч.: Gesammelte Werke, Bd 1—9, Ст, 1955—60; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Вибране, М., 1965.
Літ.: Девекин Ст, Еріх Вайнерт, М., 1965; Копельов Л., Говорить Еріх Вайнерт, в його кн.: Серце завжди зліва, М., 1960; Троянкер Ст С., Еріх Вайнерт. Біобібліографіч. покажчик, М., 1953; Pieck W. und Grotewohi 0., Dichter der Arbeiterklasse, «Neues Deutschland», 1950, 4 Ausg.; Zweig A., Gestern, heute, morgen (Erich Weinert), «Die Weitbühne», 1951 № 32: Erich Weinert— Dichter und Tribun, 1890 — 1953, В.— Weimar, 1965.
