Вагон ізотермічний, призначається для перевезення швидкопсувних вантажів (м'ясо, риба, фрукти і так далі), що вимагають при транспортуванні постійних і досить низьких температур. Перші Ст і. побудовані в Росії в 1862. До 1917 налічувалося близько 6 тис. різнотипних малоогрядних 2-осних вагонів. У 1926 на Брянськом локомотівостроїтельном заводі почався серійний випуск 4-осних Ст і. вантажопідйомністю до 30 т , потім до 49 т.
За призначенням Ст і. розділяються на універсальні, придатні для перевезень більшості швидкопсувних вантажів, і спеціалізовані — для перевезення живої риби, молока, мінеральної води, вина; за способом охолоджування вони розділяються па вагони-льодовики, що охолоджуються льодосоляною сумішшю, і вагони-рефрижератори (від латів.(латинський) frigero — охолоджую), обладнані компресорними холодильними установками. У ряді країн застосовується охолоджування при допомозі сухого льоду, рідкого азоту і ін.
Для перевезень швидкопсувних продуктів в зимовий час Ст і. обладнали приладами опалювання. У Ст і. підтримується постійна температура; для більшості охолоджених вантажів до 5°С, для морозива не вище —6°С, для продуктів швидкого заморожування до —20°С. Льодосоляне охолоджування малоефективне, тому з 1964 будівництво вагонів-льодовиків припинене. З 1954 на ж. д.(залізниця) СРСР експлуатуються рефрижераторні поїзди з 18 і 20 вантажних вагонів і секції з 4, 5 або 10 вагонів. З 1966 застосовуються автономні рефрижераторні вагони з повною автоматизацією роботи устаткування.
Літ.: Холодильна техніка. Енциклопедичний довідник, кн. 3, [М.], 1962; Довідник по перевезенню швидкопсувних вантажів, М., 1963.
